Андрій Хомицький: Маємо відродити українське село

Андрій Хомицький: Маємо відродити українське село

Андрій Хомицький

В умовах загострення соціально-економічної кризи в державі маємо підтримувати ті галузі народного господарства, у яких ми є конкурентоспроможними на міжнародних ринках. Економічна кон’юнктура для світових сільськогосподарських виробників несприятлива. Погані погодні умови в США та країнах Латинської Америки знизять експорт пшениці, соняшників, рапсу з цих країн. З’являється шанс для вітчизняного АПК, адже такі провідні експортери зерна як Австралія, Бразилія, Аргентина, США та КНР заявили про скорочення урожаю. Україна може заповнити ринкову нішу власними зусиллями, звідси намагання РФ затягти нас разом з Казахстаном до так званого зернового пулу.

Щоправда, якщо зовнішні чинники позитивно впливають на виробництво зерна в Україні, то національні виробники м’яса, молока та цукру знищує дешевий імпорт та контрабанда. Минулоріч ми побили рекорди за рівнем ввезення іноземного м’яса та м’ясопродуктів – аж 530 тисяч тонн. У державному бюджеті на 2009 рік на фінансування програм АПК передбачено у 5,5 менше коштів, ніж минулого року.

До руйнування агропромислового потенціалу України призвела не аграрна реформа, здійснити яку неспроможні вихідці з комсомольської номенклатури. За період відновлення незалежності України послабилася роль держави на сільськогосподарському ринку. Вона втратила можливість впливати на макроекономічну стабільність, виконання умов контрактів.

За 18 років незалежності контраст між сільськогосподарським потенціалом української економіки і її нинішнім станом жахає. Національні підприємства через дефіцит сировини змушені працювати з 30% завантаженням виробничих потужностей, кількість свиней та ВРХ становить 35% до 1990 року.

Корумпована псевдоеліта є найбільшим противником реформ у цій галузі. Тому досі ми не створили умов для належного фінансування сільського господарства. Відсутність ефективного пільгового кредитування через фінансові установи не дозволяє розвиватись українським підприємствам. Держава не створює аграрних банків розвитку, нема програм субсидування відсоткових ставок, підтримки цін на сільськогосподарську продукцію.

Від розвитку українського АПК безпосередньо залежить продовольча безпека України, що в умовах боротьби націй за економічні ресурси дуже важливо. Забезпечення продовольчої безпеки України (коли будь-хто має можливість будь-коли купити їжу) має відбуватися через прямі субсидії.

Встановлення імпортних тарифів та імпортних квот допоможе національному виробникові підвищити рентабельність та стати конкурентоспроможними. Як член СОТ Україна повинна використовувати експортні субсидії та експортні мита для національного сільгоспвиробника. Окрім того, необхідно застосовувати прямі дотації та податкові пільги для підприємств.

Всі ці заходи треба впроваджувати, ухваливши законопроект "Про підтримку розвитку національного агропромислового комплексу України". Українське село має відродитися, а разом з ним - ціла низка видів економічної діяльності нашої економіки. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року, ухвалена за прем’єрства Януковича, - це самі лише декларації. Якими б, зрештою, прекрасними не були ті програми, втілювати їх нинішня псевдоеліта не має ні найменшого бажання. Бо ж у каламутній воді завше легше рибку ловити…