Ірина Сех: За благими намірами збереження довкілля криється чиясь жадоба наживи

Ірина Сех: За благими намірами збереження довкілля криється чиясь жадоба наживи

Ірина Сех

Епопея зі створенням Національного природного парку (НПП) "Пам’ятка Пеняцька" на території трьох районів Львівщини не закінчилася.

Як відомо, мешканці Бродівського, Золочівського та Буського районів не захотіли віддати громадські землі під примарний проект. Здавалося б, якщо громада не хоче парку, то як можна переступити через її волю, тим більше, коли на боці людей Закон? Дуже просто. Заявити, що ніякої згоди селян не потрібно, і далі продовжувати робити свою справу. А щоб отримати бодай якесь виправдання своїх дій, чиновники вирішили заручитися підтримкою обласних депутатів. Очевидно, вже на наступній сесії Львівської обласної ради їм запропонують розглянути проект рішення щодо створення НПП "Пам’ятка Пеняцька". Чи вдасться чиновникам так просто "залагодити" справу? Про це ми розмовляємо з головою Львівської обласної організації ВО "Свобода", депутатом обласної ради Іриною Сех.

– Пані Ірино, чи можна створити Національний парк самим лише рішенням обласної ради?

– Якщо справді Львівська обласна рада розглядатиме цей проект рішення – це буде прямим порушенням конституційних засад державного управління та законів України. Створення національних природних парків (як ви розумієте, це об’єкти загальнодержавного значення) не належить до компетенції органів місцевого самоврядування. За законодавством, необхідно погодити цю ідею з власниками та первинними користувачами природних ресурсів на територіях, які хочуть зробити парком. У випадку з НПП "Пам’ятка Пеняцька" – зокрема, з 29 місцевими радами Бродівського, Золочівського та Буського районів.

Адміністрації не вдалося добитися цього погодження, а тепер, якщо буде рішення обласної ради, це стане додатковим важелем тиску на місцеві громади. Основне завдання авторів такої схеми – обійти погодження із територіальними громадами і поставити селян перед фактом, що є Указ Президента (по суті, позбавлений правового значення), є рішення обласної ради (по суті, незаконне), є розпорядження голів РДА про надання згоди на введення земель району за межами населеного пункту до складу парку. І, мовляв, вам не залишається нічого іншого, як погодитися.

– Як сприйняла громадськість створення таких НПП в інших областях України?

– У кількох областях України громади вже мають негативний досвід створення таких парків. Два роки тому селяни Дубенщини виступили проти природного парку "Перлина Волині та Поділля". А на Косівщині вже після створення НПП "Гуцульщина" громади почали стукати у всі двері й волати: заберіть свій парк назад, та було вже запізно.

До речі, не існує механізму ліквідації НПП, тому вороття назад не буде. І якщо хтось має ілюзії, що парки створюють заради збереження довкілля і захисту ресурсів, то мушу їх розчарувати. Є приклад столичного парку "Голосіївський", який останніми роками активно забудовують віллами сильні світу цього. Звичайно, що простий люд проти такого "захисту". І у випадку з "Пам’яткою Пеняцькою" варто було чекати людського спротиву. Це розуміли посадовці, яким доручили – кров з носа – "добити" НПП, причому зробити це терміново, до президентських виборів. Їм горить, а тому треба діяти будь-якими методами.

От тому й з’явилася нова схема: змусити голів РДА підписати розпорядження про відведення земель під парк та протягти питання рішенням сесії ЛОР. По суті, рішенням абсурдним, оскільки воно не узаконює створення парку і не виправдовує подальших дій реалізаторів проекту.

– Як відомо, у липні цього року селяни виступили з акціями протесту проти створення на їхніх землях НПП. На волю людей і далі не зважають?

– І на засіданні профільної комісії, і на сесії Львівської обласної ради я наполягала на тому, що необхідно провести громадські слухання, сільські референдуми, тобто спитати в людей, чи хочуть вони парку на своїй території, чи готові вони віддати для цього свою землю? Адже за законодавством, громадяни України мають право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів з розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду.

Зрештою, в плані заходів щодо створення парку передбачено погодити це питання з сільськими громадами рішенням сесій сільрад. Тепер же чиновники запевняють, що таких погоджень не потрібно. Щиро кажучи, їм би треба домовитися між собою, аби не заплутатися у власній брехні. Бо один каже одне, інший – цілком протилежне…

Чим далі, тим очевидніше, що місцева виконавча влада отримала завдання створити цей парк будь-якою ціною. Я впевнена, що за благими намірами збереження довкілля криється чиєсь бажання нажитися на багатствах території, яку хочуть увести до зони НПП, і дуже скоро стане відомо, хто стоїть за цією оборудкою.

– Чи розуміють це жителі сіл, на території яких хочуть створити парк?

– Селяни вже зрозуміли, що за створенням парку криються якісь махінації. І вони, до певної міри, мають рацію. До території НПП мають увійти землі запасу сільських рад та землі лісфонду. А саме із земель запасу селянам надають ділянки для особистого селянського господарства та для створення фермерських господарств. Якщо землі запасу увійдуть до НПП, то селяни та їхні нащадки вже не зможуть отримати у власність землі для ведення господарства, а підприємливі сільські родини не зможуть створити фермерське господарство. Зникне можливість створити сільськогосподарське підприємство, кооператив.

Не зможе скористатися з земель запасу також сільська інтелігенція, якій належаться ділянки для садів та городів. Вільної землі довкола просто не буде. І навіть якщо натхненники ідеї створення парку "Пам’ятка Пеняцька" проштовхнуть свій проект, використовуючи механізм адміністративного тиску та перекладаючи відповідальність на місцеву владу, громада не змириться з цим. Владі треба бути готовою зустріти ще одну хвилю людського спротиву.